Диво зору:

Око влаштоване за принципом фотоапарата – оптика забезпечує заломлення променів та їх потрапляння на сітківку. Після заломлення в оці зображення, що потрапляє на сітківку, стає перевернутим (зворотним). Сітківка перетворює зображення (світлову енергію) в нервові імпульси. Наш мозок навчився правильно аналізувати зображення. В експерименті, якщо перед оком поставити лінзи, які знову перевертають зображення, достатньо кількох годин, щоб мозок адаптувався та знову правильно сприймав навколишній світ.

Передача нервових імпульсів до частини кори головного мозку, що аналізує, здійснюється через зоровий нерв і зоровий тракт. Це пучок нервових волокон, кожне з яких складається всього з 4-х клітин! У корі головного мозку зоровий центр знаходиться в обох півкулях у потиличних ділянках. До кожної півкулі надходять імпульси від обох очей: до правої півкулі – від скроневої частини сітківки правого ока та носової частини сітківки лівого ока, а до лівої півкулі – від скроневої частини сітківки лівого ока та носової частини правого ока.

Робота очей координується 6-ма зовнішніми м'язами кожного ока. Завдяки скоординованій роботі м'язів очі рухаються так, аби зображення в обох очах потрапляло точно в область спеціальної зони ока – фовеоли, що забезпечує гостроту зору. Площа цієї зони – 500 мкм.

Сітківка – нервова тканина ока, що складається з 10 різних шарів, кожен з яких виконує свою функцію та задачу. Діаметр зони сітківки, що забезпечує нам гостроту зору – 0.35 мм.

Оглядаючи судини сітківки, лікар має унікальну можливість бачити прижиттєвий стан судин людини – як виглядають судини, уражені атеросклерозом, діабетом, гіпертонією.

Відповідальними за кольорозірну функцію ока є колбочки сітківки.

Оптика ока – рогівка та кришталик. Це прозорі лінзи, їх прозорість забезпечується дуже правильною організацією волокон і відсутністю судин та оболонок нервових волокон.

80% маси рогівки – це вода.

Рогівка – найчутливіший орган людини.

Висока больова чутливість рогівки відіграє велику роль у захисті ока від зовнішніх травмувальних чинників.

Заживлення поверхні здорової рогівки – найшвидше в людському тілі: приблизно 1 мм на годину.

У віці сорока років (або трохи старше) більшість людей починає відчувати труднощі при необхідності розглянути близько розташовані предмети – під час читання, рукоділля, а також при роботі за комп’ютером. Швидше за все, такі порушення зору пов’язані з віковими змінами в акомодаційній системі ока, що називаються пресбіопією.

Людське тіло старіє, разом з ним старіє й кришталик. З віком кришталик стає щільнішим і менш еластичним, що ускладнює фокусування на предметах, які знаходяться на близькій відстані, та призводить до досить поширеного захворювання – старечої далекозорості. Одночасно ви помічаєте, що стали гірше бачити в темряві. Ці зміни зазвичай відбуваються в обох очах одночасно. Неможливо уникнути старечої далекозорості. Всі без винятку стикаються з тим чи іншим ступенем цього явища. Це частина неминучого процесу старіння.

З часом кришталик ока втрачає свою прозорість, що призводить до розвитку катаракти.

Біфокальні окуляри у наш час також складаються з двох частин: верхня частина, велика за площею, призначена для зору в далечінь, а нижня для близької відстані. Форма та розмір сегменту для зору поблизу можуть бути різними. Найчастіше сегменти мають підковоподібну форму шириною до 2,5-3 см. Бувають округлі сегменти таких самих розмірів. Сегмент може бути з плавним переходом, що робить біфокальні окуляри менш помітними на обличчі.

Отто Вихтерле
чеський хімік, винахідник силікону та м'яких контактних лінз

У 1961 році професору вдалося виготовити перші чотири контактні лінзи з гідрогелю. Він приміряв лінзи на свої власні очі та вони виявилися дуже зручними. Пристрій, на якому Вихтерле зробив лінзи, був виготовлений за допомогою деталей від дитячого конструктора, що належав одному з його синів. Сьогодні апарат зберігається в музеї. Через кілька днів Вихтерле запатентував нові лінзи та за перші чотири місяці 1962 року було виготовлено вже 5500 лінз.

Історія. Склеральні лінзи:

• 1914-1924 – масове виробництво склеральних контактних лінз від Carl Zeiss (Німеччина);
• 1936 – перші лінзи з ПММА;
• 1948 – Kevin Tuohy «Мікролінзи» – контактні лінзи рогівки.

Вперше масове виробництво лінз почала компанія Carl Zeiss.

Перші лінзи в їх оригінальному футлярі знаходяться у музеї компанії.

Ортокератологія

Інноваційний метод корекції зору. Суть методу – це тимчасова зміна профілю рогівки завдяки зміні товщини її поверхневих шарів за допомогою спеціальних (ортокератологічних) лінз.

Лінза має спеціальну форму, що дозволяє сльозі під нею певним (запрограмованим) чином перерозподілитися та здійснити специфічний вплив на поверхню рогівки. Це змінює заломлювальну силу рогівки та коригує короткозорість.

Цутому Сато

Перші спроби виправити рефракційні порушення ока були здійснені більше ніж 200 років тому.

Ще у XVIII столітті було показано, що видалення прозорого кришталика при міопії високого ступеня дає позитивний результат.

У 1939-1955 роках японський офтальмолог Т. Сато вперше запропонував техніку нанесення насічок на рогівку для корекції її форми при короткозорості та астигматизмі.

Святослав Миколайович Федоров

(8 серпня 1927 року – 2 червня 2000 року, Москва) – російський лікар-офтальмолог, мікрохірург ока, професор, член-кореспондент РАН та академік РАМН, політик.

Друге народження радіальної кератотомії припало на 70-ті роки.

Професор С.Н. Федоров, його однодумці та учні, вивчивши недоліки техніки Т. Сато та її модифікацій, розробили нову технологію та почали широко використовувати операційні мікроскопи, спеціальні діагностичні прилади для оцінки рогівки та методики комп'ютерного прогнозування результатів операції. Стало можливим досить точно коригувати не тільки короткозорість різних ступенів та астигматизм, але й далекозорість. Однак «насічки» давали ускладнення, що могли суттєво впливати на зір. Крім того, рубці після кератотомії залишаються місцем найменшого опору при можливих травмах ока.

Лазерна корекція зору –

це зміна форми поверхні рогівки за допомогою лазера

Так рухається лазерний промінь у лазері та фокусується на рогівці.

Суть методу лазерної корекції полягає у зміні заломлювальної сили рогівки за допомогою ексимерного лазера. Лазер точно та делікатно випарує шар тканини рогівки заданої товщини й конфігурації, змінюючи її оптичні характеристики. Вперше лазерна корекція була виконана у 1986 році, й за минулі десятиліття десятки мільйонів людей успішно позбулися своїх окулярів та отримали прекрасний зір.

Зорові органи багатьох видів ссавців обмежено здатні сприймати кольори (часто – тільки 2 кольори), а деякі тварини в принципі не здатні розрізняти кольори. З іншого боку, багато тварин здатні краще людини розрізняти відтінки тих кольорів, що для них важливі для життєдіяльності.

Собаки та коти

бачать світ зовсім не так, як люди.

Собаки бачать кольори неяскравими та тьмяними, порівняно з нашим сприйняттям. Коти ж взагалі не розпізнають кольори. За сітківкою ока у котів розташований особливий шар тапетума, що відбиває додаткове світло на сітківку та дозволяє бачити в темряві. А при яскравому світлі коти бачать гірше за людину.

У змій ДВІ пари очей: НОЧНІ та ДЕННІ.

НОЧНІ ОЧІ змій знаходяться на лицьових ямках біля носа. Вони можуть сприймати ширший спектр, включаючи інфрачервоне теплове випромінювання. Це і дозволяє змії помічати жертву за випромінюваним теплом.

ДЕННІ ОЧІ реагують на рух, часто не помічаючи нерухому жертву.

Види випромінювань і частина спектра, що розрізняє людина.

У коней чудовий периферійний зір, який дозволяє їм бачити майже все, що знаходиться навколо. Їхні очі спрямовані в боки, а не прямо, як у людей. І тому прямо перед носом у них є «сліпа зона».

Як і більшість тварин, коні вночі бачать краще, ніж люди. Але вони бачать переважно у сірих відтінках з різними відтінками чорного та білого.

Очі комах складаються з тисяч дрібних лінз кришталиків, з'єднаних подібно до бджолиних сот. Кожна лінза вловлює частину поля зору, що потім «зшивається» для створення цілісної картини. У бабок і богомолів – найбільша кількість лінз: до 30 000.

Деякі комахи, наприклад, метелики та бджоли, бачать в ультрафіолетовому спектрі, що дозволяє їм швидко знаходити пилок на контрасті з пелюстками квітки.

Як бачить людина

УФ-діапазон

Як бачить бджола

Їхні очі мають омматидії (дрібні лінзи-кришталикі – близько 10 000 на око), кожна частина омматидії має свою певну функцію. Деякі з них використовуються для виявлення світла, інші для визначення кольору тощо. Очі раків-богомолів мають 12 типів кольорових рецепторів, тоді як у людини їх лише 3.

Вони мають ультрафіолетовий, інфрачервоний та поляризований зір, тому їхній зір є найскладнішим серед усіх тварин. Очі розташовані на кінці особливого стебла та можуть рухатися незалежно одно від одного, обертаючись на 70 градусів. Візуальна інформація обробляється самими очима, а не мозком.

Кожне око рака-богомола розділено на три частини, що дозволяє членистоногому бачити об'єкти з трьох різних точок зору одного й того ж ока. Іншими словами, кожне око має «тринокулярний зір» і повне сприйняття глибини, а це означає, що якщо рак втратить око, залишене око буде все одно здатне оцінювати глибину та відстань так само чітко, як і людина своїми двома очима.

Зір дозволяє птахам уникати атак і добре бачити здобич. Птахи, які ведуть денний спосіб життя, зазвичай мають здатність бачити ультрафіолетове світло, як комахи.

Сприйняття людиною

Сприйняття в УФ-діапазоні

Сприйняття птахами

Вчені вважають, що птахи діють відповідно до свого магнітного компаса, який локалізується в їхніх органах зору. І таким чином, птахи, можливо, мають біонічний зір. У хижих птахів, таких як орли та сови, є бінокулярний зір. За допомогою м'язів птахи змінюють кривизну кришталика, що дозволяє їм добре бачити об'єкти на різних відстанях. Дистанційний зір канюка, наприклад, перевершує людський зір у 6-8 разів.

Око – унікальний орган, а зір – безцінний дар.

Дуже важливо зберегти його на довгі роки.

Сучасна офтальмологія може у багатьох випадках вилікувати захворювання очей або зупинити їх розвиток.

Будьте уважні до себе, бережіть зір.

Вчасно звертайтеся за спеціалізованою допомогою.